Реабілітація дітей з ДЦП

ДЦП, або дитячий церебральний параліч, є комплексом симптомів рухових порушень, які об’єднуються в одну групу. Ці порушення є вторинними і виникають через аномалії розвитку мозку або його ушкодження у допологовому періоді, під час пологів або в ранньому післяпологовому періоді. ДЦП виникає у 2 випадках на 1000 дітей і не є спадковим захворюванням.

ДЦП є стійким непрогресуючим порушенням, яке не можливо вилікувати, тому йдеться не про лікування, а про реабілітацію дітей з ДЦП. Хоча найточніше формулювання – абілітація. Адже реабілітолог не повертає втрачені навички, а допомагає сформувати їх. Але традиційно використовується саме термін “реабілітація”.

Причини і фактори виникнення

Не існує єдиної причини, яка призводить до ДЦП. Це багатофакторне порушення. У більшості випадків воно розвивається, якщо на дитину діяли 2 і більше факторів.

Основні фактори ризику розвитку ДЦП:

• недоношенність, передчасні пологи;
• багатоплідна вагітність;
• ускладнена вагітність (включаючи резус-конфлікт);
• низька маса при народженні;
• інфекції протягом виношування дитини (краснуха, токсоплазмоз);
• інфекції в ранньому післяпологовому періоді (переважно інфекції ЦНС);
• отруєння важкими металами;
• занадто швидкі або занадто тривалі пологи;
• асфіксія при пологах;
• травми голови.

З нашого досвіду реабілітації дітей з ДЦП ми можемо дати рекомендацію всім батькам, діти яких зіткнулися з 2 або більше факторами, бути максимально уважними до розвитку дитини протягом першого року життя. Оскільки рання діагностика дуже ускладнена, якщо симптоми погано виражені. Це призводить до того, що діагноз ставиться після 3 років, коли втрачається час для максимально ефективної реабілітації. Не чекайте, поки “дитина переросте”. Якщо у вас є найменші сумніви – зверніться до дитячого невролога та реабілітолога. Розпочати реабілітацію можна з 3-місячного віку.

Чому реабілітацію потрібно розпочати якомога раніше

Незважаючи на те, що зміни в мозку при ДЦП є необоротними, можна і потрібно проводити реабілітаційні заходи. Адже мозок дитини в перші роки життя дуже пластичний, і ми в змозі не лише уникнути вторинних ускладнень, але й розвинути навички, необхідні для самообслуговування, спілкування, навчання та максимально самостійного життя, наскільки це дозволяє стан дитини.

Чим раніше розпочинається реабілітація ДЦП, тим менше патологічних рефлексів і невірних рухових патернів сформовано. Відповідно, розвиток дитини наближується до норми.

Методи реабілітації дітей з ДЦП

Оскільки ДЦП характеризується руховими порушеннями, найбільш популярною є фізична реабілітація дитини. Для цього використовуються методи Семенової та Сандакова, Бобат-терапія, неврологічний масаж, ЛФК (лікувальна фізкультура), кінезіотерапія та заняття на прототипі тренажера Гроса для тренування вестибулярного апарату.

Дуже часто у дітей з ДЦП страждає розвиток мови або її якість. Тому застосовують широкий спектр логопедичних методів, які дозволяють запустити мову, розвинути її до вікової норми, поліпшити якість вимови, а також покращити базові навички, такі як ковтання.

Розвитку дрібної моторики і, відповідно, мови допомагає метод сенсорної інтеграції, а також корекційна педагогіка.

Важливим методом активізації мозку дитини з ДЦП є метод Томатіс-терапії.

Незамінними при реабілітації дітей є методи ерготерапії, остеопатії та багато інших.

Методи реабілітації ДЦП підбираються в індивідуальному порядку для кожної дитини.

Які фахівці беруть участь у реабілітації дитини?

У дитячий реабілітаційний центр дитина зазвичай потрапляє після консультації невролога. Проте наявність такої консультації не є обов’язковою, так само як і наявність встановленого діагнозу чи інвалідності. У центрі реабілітації з дитиною з ДЦП працює команда фахівців під керівництвом провідного реабілітолога. Склад команди включає фахівця з фізичної реабілітації і кінезіотерапії, фахівця з рефлекторного масажу, сенсорного інтегролога, фахівця з Томатіс, фахівця з ЛФК, дитячого корекційного педагога і ерготерапевта, логопеда, остеопата та їх асистентів. Важливою частиною реабілітаційної команди є сім’я дитини. Оскільки реабілітація – це постійний процес, вона не повинна зупинятись вдома. Фахівці навчають батьків вправам, підходам і методикам, що дозволять навантажувати дитину навіть в домашніх умовах.

Прогнози

Незважаючи на те, що ДЦП не є прогресуючим захворюванням, погіршення стану дитини можливі через вторинні ускладнення, такі як контрактури, атонія м’язів, відсутність фізичної активності тощо. Прогноз завжди кращий у дітей, яких почали реабілітацію у ранньому віці і не припиняють її проводити. Іншими словами, важливо розуміти, що реабілітація ДЦП – це не 1 курс на рік, а щоденна праця фахівців, сім’ї і дитини.

Відповіді на часті питання